Чи передається алкоголізм генетично: правда та міфи

Алкоголізм вже давно заведено вважати серйозною проблемою. Залежність від спиртних напоїв медики прирівнюють до захворювання і застосовують традиційні медикаментозні способи для усунення згубної пристрасті. На жаль, передбачити точно, чи буде схильна конкретна людина до такої проблему, неможливо. Є версія, що припускає, що існує ген алкоголізму, що забезпечує схильність до залежності. Однак існує і безліч інших факторів, що впливають на спосіб життя і звички людей.

Цікаві факти про алкоголізм і спадковості

Під алкоголізмом традиційно заведено розуміти пристрасть до будь-яких спиртовмісних рідин. Фахівці не завжди ведуть мову саме про залежність. Щоб поставити точний діагноз, потрібно обстежити пацієнта, при цьому оцінити його фізичний стан недостатньо. Важливу роль відіграє робота з психотерапевтом. Як правило, саме цей лікар і визначає, чи є у конкретного пацієнта згубна залежність від спиртного. Медики називають три стадії алкоголізму, кожна з яких відрізняється від інших не тільки ступенем вираженості візуальних симптомів, але і застосовуваними способами лікування. Чим раніше проблема виявлена, тим простіше її усунути.

1. Перша стадія. Хвороба в цей час часто має прихований характер. Людина прагне випивати через будь-які проблеми або складнощі. По суті, це якась психічна залежність, що поступово набирає обертів. Уже при описі цього етапу залежності фахівці згадують про спадковість. Важливо розуміти, що далеко не всі люди будуть намагатися вирішувати життєві складності за допомогою алкоголю. Це підтверджує теорію про те, що існують чинники, що впливають на схильність до пияцтва.
2. Друга стадія. Вона відрізняється ще більшою прихильністю до напоїв на основі етилового спирту. Людина п’є їх не тільки для того, щоб розслабитися або зняти стрес. Вона уже фізично не може без алкоголю. Її організм постійно вимагає спиртного, а при його відсутності розвивається абстинентний синдром – стан, що нагадує важке похмілля.
3. Третя стадія. При відсутності кваліфікованої допомоги на ранніх етапах алкоголізм переходить в фінальну стадію, коли фізична залежність поєднується із психологічною. Основна складність полягає у відсутності у людини бажання боротися зі своєю проблемою.

Розподіл на стадії дозволяє припустити, що сам по собі алкоголізм не виникає раптово. Поштовх до його розвитку дають деякі моменти – як зовнішні, так і внутрішні. Існує безліч теорій, що розкривають суть розвитку проблеми. Деякі з них доводять, що величезну роль відіграє спадковість. Це нерідко підтверджується і на практиці. Як правило, діти, що народжуються від алкоголіків, самі в майбутньому страждають від пияцтва.

Противники цієї теорії наводять інші факти на доказ того, що проблема не може носити виключно спадковий характер. Зазвичай вони оперують даними досліджень, які підтверджують, що діти алкоголіків, потрапляючи в нормальне середовище, в майбутньому не тягнуться до спиртного, а якщо і випивають, то виключно в розумних кількостях. Насправді обидві теорії несуть правдиву інформацію. Алкоголізм – це проблема, яка виникає через вплив одночасно безлічі причин. Батьківські гени – не єдині фактори, що відповідають за розвиток захворювання.

Роль геному в розвитку алкоголізму

Суперечки про те, передається у спадок пристрасть до спиртного чи ні, можна вести нескінченно. Абсолютно заперечувати роль генів батьків безглуздо. Вчені вже давно довели, що діти частково успадковують від матері й батька практично всі свої риси. Це стосується не тільки зовнішності, статури та навіть характеру, а й особливостей протікання внутрішніх процесів в організмі.

Розмірковуючи про так звані гени пияцтва, багато фахівців нагадують про статистичні дані, згідно з якими, діти алкоголіків нерідко спиваються в майбутньому і ведуть спосіб життя, аналогічний своїм батькам.

Однак прямих доказів ролі спадковості немає. При цьому значення хромосомного набору можна применшувати. Фахівці підтверджують, що існує певна комбінація генів, яка відповідає за схильність до алкоголізму. Як правило, саме вона і є присутнім в ДНК у дітей алкоголіків. Така ділянка хромосоми може передаватися навіть через покоління, але ймовірність її появи буде нижче, оскільки в цьому випадку підмішуються сторонні гени. Наявність в хромосомному наборі схильності до алкоголізму ще не означає, що дитина приречена стати п’яницею. По суті, такий фрагмент відповідає лише за схильність до залежності. Виявляється активність генів лише при певних обставинах. Найчастіше це відбувається, коли малюк з дитинства виховується у несприятливих обставинах і постійно бачить питущих батьків. Основна проблема і полягає в тому, що діти алкоголіків практично не мають шансу на нормальне життя без спиртного, якщо не покидають свій будинок.

Вчені пояснюють, як саме працює фрагмент ДНК, що відповідає за схильність до алкоголізму. У людей, що мають його, порушуються внутрішні процеси метаболізму. Якщо в нормі весь етиловий спирт трансформується в ацетальдегід, який потім перетворюється в оцтову кислоту, приблизно за добу, то тут ситуація змінюється. Накопичення токсичного ацеталя йде без збоїв, проте процес його переходу в безпечне з’єднання сповільнюється. Пов’язано це з відсутністю або малою кількістю особливого ферменту – ацетальдегідрогенази, який виробляється в тканинах печінки. В результаті після розпивання будь-якого алкоголю навіть у невеликих кількостях у людини настає сильне похмілля, від якого практично неможливо позбутися традиційними способами. Її будуть турбувати такі ознаки, як:

• головний біль;
• спрага;
• нудота;
• блювота;
• біль в животі;
• діарея;
• тремор кінцівок;
• тахікардія;
• запаморочення.

Якщо в нормі всі перераховані симптоми проходять самостійно за добу, то у людини з нестачею ферменту поліпшення самопочуття настає лише при вживанні додаткової дози спиртного. Це і призводить до розвитку сильній залежності. Вважається, що група генів, що провокує схильність до алкогольної залежності, найчастіше зустрічається саме у російських людей. Це і лежить в основі думки про те, що Росія – одна з найбільш питущих країн світу.

Тематичне відео